Валідація власних емоцій: для чого це мені і як цим користуватися?

 Часто власні емоції чи емоції інших можуть бути для нас несподіванкою, у якій ми можемо не знати, як діяти. Це не новина, бо напевне, хтось з нас часто чув щось на кшталт:

 «Зберися, що ти розвісив/ла нюні»;

 «Не злися, треба бути чемним/ою»;

 «Перестань плакати» тощо.

Це сигнали того, що інші з якихось причин не витримують наших емоцій: не можуть, не хочуть, не знають як - варіантів може бути багато. Разом з тим, від таких реакцій легше не стає. Іноді, на жаль, такі фрази настільки вкорінюються в досвід, що можуть автоматично виникати в нашій голові і звучати голосом важливих людей.

Відчуваючи та ідентифікуючи радість, гнів, смуток, страх, огиду та здивування, ми можемо краще зрозуміти наші потреби, бажання, цінності та цілі. Коли ми можемо прийняти свої почуття без осудження (читай: валідувати їх), то саме цей шлях дозволяє знайти необхідні рішення та попіклуватися про себе.

 Так от, як навчитися валідувати свої емоції?

-  Називати, визнавати, ідентифікувати те, що відчуваєте.

Немає поганих і хороших емоцій. Ви можете сприймати їх як маркери того, що з вами відбувається. Наприклад, від трагедії в Броварах мені боляче; а тут я розлючений/а на колегу; а тут я сумую за бабусею.

-  Знаходити місце емоцій в тілі.

Емоції починаються з тілесних відчуттів. Якщо важко назвати емоцію, прислухайтеся до відчуттів в тілі. Де живе ваша емоція? Який вона має смак, колір, форму, запах? Що стається, що ви починаєте її відчувати?

*Якщо помічаєте складнощі з тілесними відчуттями, рекомендуємо практикувати вправи на тілесну чутливість.

-  Досліджувати свої емоції.

Уявіть, що емоція - це близький друг чи подруга, який має просигналізувати, що з вами відбувається. Спробуйте сформулювати, яке повідомлення він/вона може вам передати? Про що важливе нагадує? Коли ви вже відчували це раніше? Як вам тоді було?

-  Впускати емоції в своє життя.

Так стається, що коли ми починаємо помічати, ідентифікувати емоції, їх ніби стає більше в нашому житті. На події народжуються реакції, їх ви можете називати. Це нормально. Помічаючи їх, можна давати сигнали іншим, якщо вам це безпечно, наприклад, «я злюся на тебе», «мені неприємна ця розмова», «я дуже зворушений/а від твоїх слів» тощо. Це допоможе іншим людям краще розуміти вас.

-  Усі ваші емоції зараз, навіть несподівані і незрозумілі, - нормальні.

Війна внесла свої корективи в наше життя. Складних почуттів стало більше. Ми часто можемо відчувати огиду, розпач, біль, спустошеність, ненависть або несподіване піднесення чи радість після добрих новин, навіть якщо вони про трупи ворогів. Це нормально в цих умовах.

Війна - ненормально.

Важливо це усвідомлювати. Навіть якщо вам складно чи важко, ви маєте багато неприємних емоцій, це не значить, що з вами щось не так. Це значить, що ваша психіка намагається пристосуватися до нових умов. І в цій ситуації це цілком нормально.

 Підтримуємо себе, досліджуємо свої емоції та знайомимося з ними ближче.

Джерело: https://t.me/psyintouch